Шоймер Ізраель, або Сторожа України

Колись давно, ще в совєцькій Одесі я добирався вночі з побачення до рідної общаги. Ну, було діло... Та я не про те, власне...
І от серед нічного, вщент зрусифікованого, міста раптом почув прекрасну соковиту українську мову. По бруківці, між заплетених виноградом стін йшли двоє чоловіків і про щось розмовляли.
Я вже геть не пам'ятаю про що була та розмова,але я просто йшов за ними як та миша із мультика про Чіпа і Дейла ,яка чула запах сиру.
Давно я пропустив поворот на свою вулицю Комсомольську (раніше і, тепер знову, Старопортофранківську), а сили відірватися від того чистого джерела української мови не було..
Це зараз я вже розумію що слово - то найсильніший вплив і наймогутніша зброя у світі.
У вдячному єврейському псалмі співається про шоймера (оборонця), який ніколи не засне, не злякається і захистить Ізраїль
Ізраїль відбувся як держава саме тоді,коли одна людина примусила вивчити івріт цілу націю, яка розмовляла мовами всього світу. І тепер в обороні народу стоїть їхня мова, яка була зовсім зникла і знову відродилася і не засне і не злякається ніколи.
В основі багатовікової агресії Московського Ординського Улусу проти України, його ненависті і цієї війни, якраз лежить мова.
Пошкреби самого інтелігентного і просунутого жителя Московії-і, з-під культурних нашарувань університетської освіти і поезії срібного віку, вилізе наколка "Разгаварівай па- чєлавєчєскі, хахол!"
Ви думаєте, що росіяни не здатні вивчити українську мову, тому не розмовляють нею, навіть проживши в Україні по тридцять років? Здатні.
Коли треба отримати грін карту чи вид на проживання в клятій Гейропі, то вивчають прокляту англійську і німецько-хвашистську мову аж бігом.
А тільки стає питання про українську (білоруську також. Сябри знають), то весь інтелект ніби кудись зникає. Як у другокласника перед дошкою.
Краще бути згвалтованою ніж українізованою - це їхній принцип і основа співіснування з нами. Альтернативи для них не існує. Або ми перейдемо на російську, або нас уб'ють. Різними способами. 

Можна швидко - залпами Граду із-за кордону, а можна повільно,але не менш ефективно- повзучою русифікацією. І, хоч в другому випадку міста і села не будуть вкриті гниючими трупами, але українців там також не залишиться.
Так як сталося на Кубані, куди перебралися запорожські козаки- сіль землі і нації української. 
А тепер їхні нащадки, російськомовні "казачкі" з українськими прізвищами, приїздять на Донбас "убівать хахлов".
Захистом України є не тільки артилерія,ракети і армія, і не тільки добровольчі батальони із волонтерами, а в першу чергу українська мова.
Не вихолощена, максимально спрощена і примітизована щоб наблизити її до російської, а багата і красива. Так як я чув тоді в Одесі. Із своїми гарними словами і зворотами.
Із перлинами,такими як- розгардіяш, шарварок, замурзаний, бешкетник, подружжя, чимало, олія, смар, олива, мастило ,обрій, небокрай, кохання, шкереберть, дошкуляти, міркувати, ну і нехай щастить врешті-решт ! )))

А фраза українських військових розвідників в прямому ефірі про те , як вони "нишпорили в запіллі , чигали в шелягах і , аби не панькатися , зметикували і ,крадькома,налаштували тенета цоб від манівця в царині ,в які ,врешті решт, спірвали якесь велике кацапське цабе, і наразі човгають домів навпрошки чагарями проз кавунове бадилля, з цим недорікуватим покидьком у лантусі " начисто вирубає кацапських шифрувальників.
От зараз згадайте і напишіть українські слова-перлини,яких ординці не зрозуміють,або яким немає відповідників в російській мові.
Бережіть їх,не забувайте,вживайте і вічіть дітей.
Тільки мовою твориться український світ. І напівміри і угодовство тут неприпустимі.
По аналогії із крилатим виразом "скромність-найкоротший шлях у невідомість" - "російськомовність-найкоротший шлях до зникення українців".
Дивно і трошки соромно спостерігати за тим, як україномовна жіночка переходить на спілкування російською із такою ж україномовною жіночкою в маршрутці чи на базарі.
Оце і є та сама повзуча русифікація, яка починається із запопадливого переходу на російську в спілкуванні між українцями, а закінчується сепаратистами, окупованими територіями і качам, яке пливе по містах і селах України.
Не треба примусової українізації.
Треба не заважати природній. Просто віддавати дітей в українські садочки і школи. Просто українцям розмовляти між собою українською.
Нас в Україні абсолютна більшість,тому все стане на своє місце. Не за рік чи за два,а от за десять точно. І тоді ніяка Орда нічого не вдіє.
Бо на сторожі коло них поставлю Слово! - говорив Пророк української нації.
Він знав що казав, бо Слово дійсно ніколи не засне і не злякається.
Аби лиш ми не заспали, не злякалися і використовували свою Божественну Зброю, своє Слово в обороні України.
І для нас, при всій нашій толерантності, лагідності і терпимості, це Слово було, є і має буде українським!
SHARE